Четвер, 14.12.2017, 09:24
Вітаю Вас Гость | RSS

Світло Любові

Каталог статей

Головна » Статті » Історичні нариси святих місць

Онишківці

Онишківці

 

Є на Волині, недалеко від Почаєва, на відстані пятдесяти кілометрів від міста Дубно, цікаве село Онишківці. А відоме воно тим, що до нього постійно приїздить багато людей на прощу. Один одному люди розповідають про цілющі властивості джерела, яке допомагає тим, хто приходить до нього з вірою та молитвою.

Саме село Онишківці є відносно старовинним. Згідно переказів, його заснував пан Онишко, який привіз у цю місцевість, вкриту лісом, лісорубів з-під міста Кремінця. Лісоруби не тільки валили ліс, але заодно побудували собі скромні будиночки і почали в них проживати. Згодом пан дозволив поселятися там сімям. Так і зявилося на Волині ще одне село. В державних актах міста Дубно вперше це село згадується під назвою «Онишківці» з 1570 року. На відстані одного кілометра від села на крейдяному пагорбі знаходиться місцевий цвинтар. І звідтіля, з цього пагорба споконвіку били джерела. Побожні жителі побудували в селі Церкву, а на цвинтарі біля джерел – Каплицю.

Сталося так, що з 1648 року по 1651 рік на територію Волині часто нападали татари, особливо їм хотілося завоювати Почаївський монастир. Не пошкодували вони і село Онишківці, яке стояло на їхньому шляху і тому воно було повністю спаленим. Жителі села повтікали в ліс і в такий спосіб врятувалися. Коли повернулися, то на місці своїх будинків побачили лише згарища. Згоріла також і Церква, а на її згарищі селяни віднайшли образ Пресвятої Богородиці Єрусалимської. Колись передав його у Церкву якийсь пан. Вона лежала лицем до землі і була зовсім неушкодженою. Вірні поставили образ перед Хрестом біля спаленої Церкви і почали до нього молитися. Пізніше образ перенесли на цвинтар у Каплицю, яка на певний час стала для людей Церквою.

В 1670 році селяни побудували нову Церкву Пресвятої Трійці і повернули з Каплиці образ Пресвятої Богородиці. Церква була дуже маленькою, з невдалою архітектурою, мало чим відрізнялася від маленьких селянських будиночків. У 1868 році образ Єрусалимської Матері Божої облагородили, виготовили для нього дорогий Кіот та ризи покрили сріблом.

У честь звільнення від кріпацтва в селі Онишківці було побудовано нову простору Церкву, також Пресвятої Трійці, яка була освяченою в 1881 році. У новій Церкві образ розмістили над Царськими Дверима, щоб всі присутні могли його бачити та молитися до нього. Кожного року, на свято Пресвятої Трійці, після Служби Божої, разом з образом Пресвятої Богородиці, Процесією всі йшли від Церкви до Каплиці. Там, перед входом у Каплицю, надворі робили тимчасовий Престіл, ставили на нього образ і біля джерел відправляли Чин освячення води та Акафіст до Пресвятої Богородиці. Також урочисті відпустові відправи проводилися в цій Церкві ще на свято верховних апостолів Петра і Павла та на Воздвиження Чесного Хреста.

Згідно ще одного переказу, на тому місці де били джерела на цвинтарі, пастушки знайшли образ праведної Анни. Вони повідомили людей у селі і образ перенесли у Церкву та розмістили на видному місці. Але на другий день ввійшли у храм і побачили, що образа немає. Почали шукати і віднайшли його на старому місці біля джерел. Тоді подумали, що напевно вони не віддали образу належного шанування. Тепер взяли з собою хоругви і разом зі священиками з процесією пішли на цвинтар та урочисто перенесли образ праведної Анни до Церкви. Але на другий день прийшли в храм і побачили, що образ знову зник. Віднайшли його так само, як і першого разу, на цвинтарі. І лише тоді всі вирішили, що праведна Анна сама знайшла собі місце і хоче бути біля джерел. Після того було побудовано біля джерел Каплицю, щоб там розмістити образ.

Під час першої світової війни село Онишківці опинилося на лінії фронту. Люди залишили село, перебравшись в інші місцевості, а Церкву та Каплицю австрійські воїни розібрали для побудови фронтових укріплень. Тоді ж і зник назавжди описаний нами образ Єрусалимської Божої Матері.

Після 1917 року територія села відійшла до складу Польщі і селяни досить швидко знову відбудували Церкву та Каплицю. Попід Каплицею фундамент було зроблено у вигляді двох склепінь, по яких вода витікала з джерел.

В 1961 році радянська влада заборонила вірним ходити до Церкви і її закрили. А в 1962 році все майно з Церкви забрали і воно зникло безслідно. Після того розібрали і саму порожню споруду. Каплицю закрили на початку 1959 року, забравши з нього все майно, якого більше не повернули. Потім перевезли саму споруду каплиці трактором в інше село і зробили з неї буфет, але ніхто в ньому не хотів працювати і тому її пізніше комусь просто продали. Те місце, де були джерела, атеїсти хотіли зовсім закрити, вони зруйнували склепіння та засипали їх землею та торфом, а зверху поклали бетонні плити. Проте вода зробила інші проходи в землі і трохи збоку знову з’явилося джерело. Вода з нього стікала в ставки, у яких вирощували рибу. Коли джерело знову пробували закрити то почала гинути риба у ставках. Так радянська влада була змушена знову прорити рів і впускати цілющу воду в ставки. А люди і далі приходили туди, щоб отримати зцілення.

Як я вже описував раніше, на тому місці де тепер стоїть Церква праведної Анни, протягом століть, з певними перервами, стояла Капличка, яка виручала жителів села в ті часи, коли не було змоги помолитися в Церкві. За довгий період часу дерев’яні споруди часто нищилися та руйнувалася. Але люди села Онишківці все знаходили кошти та час, щоб відбудувати Каплицю.

В селі Онишківці можна почути різні перекази відносно Святих джерел. Згідно одного з них, то на місці джерел колись стояла Церква. Але внаслідок частих нападів на нашу землю татар, храм сам вирішив оберегти себе від знущань іновірців, і весь пішов під землю. Тому на цьому місці і з’явилися благодатні джерела.

А ще інший переказ має трохи відмінну, але цілком ймовірну цікаву історію.

– Один з колишніх власників села, пан Скорбник, захворів на невиліковну хворобу. Великі кошти він потратив на лікування, але позитивного результату не було. Тоді вирішив шукати порятунку в Господа Бога. У нього вдома висів великий образ Пресвятої Богородиці, яка була зображеною в повний зріст у молодому віці, і ногою попирала голову змія. Перед цим образом хворий пан почав наполегливо та щиро молитися, зі сльозами на очах він просив прощення його гріхів. Згодом вночі Пресвята Богородиця приснилася пану Скорбнику і пообіцяла зцілити його. Але перед тим попросила, щоб він своїм коштом побудував Каплицю і вказала місце, де Вона хоче її бачити. То власне і було місце на цвинтарі, де на той час вже не було сліду від старої Каплиці. Пан так і виконав, а ще віддав свого образа Пресвятої Богородиці і його з процесією урочисто перенесли в нову Каплицю.

Дуже скоро пан Скорбник став повністю здоровим. Через деякий час він переселився в інше село, і коли переїжджав, то хотів забрати описаний нами образ зі собою. Посланий хлопець зняв образ з його постійного місця в Каплиці і хотів винести надвір, але якась невидима сила не випускала його. Враз юнаку стало дуже погано, його почало трясти, ноги і руки перестали слухатися, він почав плакати і навіть сам не зміг поставити образ на місце. Звістка про цю подію швидко розійшлася по всій околиці і з того часу, напевне, можна почати відлік чудесам, яких там відбулося дуже багато.

Один римар, спеціаліст по виправленні шкіри, пан Дифтер, житель міста Почаєва, після довголітньої важкої праці, став паралізованим. Згідно його прохання, родина привезла хворого в Онишківці і на простирадлах внесла в Каплицю. Після довгої та щирої молитви він відчув раптове полегшення і вже з Каплиці вийшов без допомоги помічників. Не маючи на той час грошей, він подарував після оздоровлення п’ятдесят виправлених шкір, які жителі продали та використали на потреби Каплиці та Церкви. Пізніше він став купцем та переїхав у місто Одесу, звідкіля часто приїжджав помолитися до Каплиці в селі Онишківцях.

Священик села Лисина, яке знаходиться недалеко від містечка Млинів, отець Іларіон Білецький відвідав у 1890 році село Онишківці та довго молився перед образом Пресвятої Богородиці за зцілення хворої дочки. Пізніше повідомив місцевого священика про чудесне вилікування його дочки.

Вдова з села Лисина Марія Корольова була дуже покусана собаками. Протягом двох років рани на тілі не заживали. Вона приїхала в Онишківці в 1889 році, довго молилася перед образом у Каплиці, а потім ввійшла в холодну воду з джерел. Рани, в чудесний спосіб, дуже скоро зажили.

Священик з села Карабієвка, яке розташоване біля Старокостянтинівки, отець Софрон Ленчевський, коли розказував автобіографію, то згадував про своє зцілення в дитинстві. Від народження він мав важку хворобу ніг, що не міг ходити. За порадою людей, батько відвіз його в село Онишківці. Відніс сина в Каплицю, де вони разом молилися, а потім занурив його у джерельну воду, і на диво всім, той відразу відчув себе здоровим. Можливо той випадок і причинився до того, що пізніше він став священиком.

Селянка з села Загаєць, що недалеко від Кремінця, мала нагоду три рази пересвідчитися в отримані чудесного зцілення від Богородиці. Перший раз вона пересвідчилася, коли в молодому віці захворіла на важку хворобу ніг і коли її привезли до Каплиці, сама у воду ввійти не могла, а додому повернулася повністю здоровою. Другий раз чудо сталося, коли її дванадцятирічна дочка зцілилася у святій воді після важкої невиліковної хвороби. Третій раз отримала допомогу в подібний спосіб і її друга дворічна дочка.

Та час на місці не стоїть, ми стали жителями великої незалежної держави України. Немає чужинців, які старалися поглумитися над нашими святинями. Люди знову, зі ще більшою ревністю, повернулися до Бога. На кошти місцевих жителів, на місці джерел, було побудовано новий фундамент з бетонних плит, у вигляді трьох коридорів, по яких знову побігла джерельна вода. У 1991 році на цьому місці вже було освячено нову Церкву Святої Анни. На самих джерелах тепер стоїть поміст з бетонних плит і криниця, для набирання води. З північного боку вимурували стіну у вигляді Іконостасу, на якому розмістили багато образів. На південь від Церкви зроблено маленький басейн, в який прочани, після молитви, занурюються у воду й отримують, по своїй вірі, бажану допомогу. Біля джерела є кабіни для переодягання. Джерело, після віднайденого образа праведної Анни на тому місці, також отримало назву «Джерело праведної Анни».

Тепер Святинею в селі Онишківці опікуються сестри зі Скиту святої праведної Анни від Свято-Миколаївського монастиря. Прочани прибувають до цілющих джерел не тільки з навколишньої території, а з цілої України і навіть з-за кордону.

 

Зібрав та опрацював матеріал

о. Богдан Савчук

Молитовник-путівник для прочанина, Львів – 2006

Категорія: Історичні нариси святих місць | Додав: Andrew (10.06.2009)
Переглядів: 1233 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 1
1  
Коли перший раз приїхала в село було приємно вражена красою, величчю і наповненою Божою благодаттю. З першого погляду я "закохалася" в село, та не тільки.Там я знайшла скомій, мир та любов...Раджу поїхати всім , хто ще не побував в святих місцях...

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Категорії розділу
Чудотворні ікони [16]
Молитви [9]
Історичні нариси святих місць [36]
Факти оздоровлення [1]
Дев’ятниці [0]
Вервиці [0]
Образки [8]
Різне [3]
Проповіді [7]
В даній категорії розділу, планується розміщувати проповіді, звернення священослужителів до християн
Колядки та віншування [0]
Короткі історії для душі [79]
Розважання та молитви [0]
Пошук
Наше опитування
Як часто Ви ходите до Церкви?
Всього відповідей: 144
Міні-чат
200
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0