Субота, 16.12.2017, 10:26
Вітаю Вас Гость | RSS

Світло Любові

Каталог статей

Головна » Статті » Проповіді

ХРЕСТУ ТВОЄМУ ПОКЛОНЯЄМОСЬ, ВЛАДИКО...

ХРЕСТУ ТВОЄМУ ПОКЛОНЯЄМОСЬ, ВЛАДИКО...

 

Любі, дорогі брати і сестри, перечитуючи газету, уважно прочитайте про хрест Господній і запам’ятайте написане, щоб сектанти не могли увести вас в блуд своєю наукою, щоб не стали причиною тріщини у вашій св. вірі. Бо вже св. Апостол у першому посланні до Корінтян говорить: „Слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа” (I Кор. 1, 18-24).

 

Всі віросповідування вчать, що гріх нищить людину. Але ми твердо віримо і переконливо знаємо, що хрест Ісуса виявляє його руйнівну силу і знешкоджує гріх. Тому, коли ми не пригортаємо хреста з великою любов’ю до свого серця і не цінимо його як найдорожчий скарб, то ніколи не зрозуміємо Спасителя, не усвідомимо Його місії та величі Його любові до людини. Ось чому пекло і його слуги  бояться і зневажають хрест, щоб ми не спаслися.

 

Подивися, людино, через хрест на своє життя. У світлі хреста побачиш життя інших людей, яких знищив, скривдив і зганьбив твій власний або чужий гріх. Хрест Ісуса ми не можемо пізнати тільки розумом і зрозуміти його велич, якщо не полюбимо цілим серцем. Хрест для нас є пересторогою, через яку Отець Небесний хоче відкрити нам очі. Тому вшановуємо Його не зі страху, а з довірою, бо за свої гріхи ми мали би бути на ньому розп’яті, але то Христос зайняв наше місце Своєю любов’ю до людини. Тому хрест, яким би він не був – прикрашений золотом, з металу чи з дерева, – має однакову вартість, бо він є джерелом любові, адже на ньому розп’ято саму любов – Христа.

 

Ті, що хочуть зганьбити хрест, називають його „шибеницею”. Але любов до хреста, навіть як до знаряддя тортур, може стати для побожної душі джерелом святої чистої плідної радості. Тому св. Церква кожне Богослужіння починає знаком святого хреста, ним осіняємо себе в часі спокуси, вдень і вночі, ставимо його в полі, на подвір’ї і на роздоріжжях, прикрашуємо вежі церков, віддаємо ним благословення, ставимо на могилах померлих, бо де є хрест, там знешкоджується сила пекла і немає місця для диявола.

 

Мучителі св. Теклі хотіли вкинути її у воду, де було чимало їдких вужів та отруйних змій. Але вона зробила на собі знак св. хреста, який став для неї щитом. Змії і вужі не тільки не діткнулися її дівочого тіла, але й почитали її. Хрест ми маємо носити і почитати у своєму серці й душі як найбільшу святиню. Так, ми знаємо, що хрести нам завдають великого болю, але як говорить наш народ: „Як тривога, то до Бога”! Ось тому, щоб людина навернулася до Бога, слуги пекла докладають всіх зусиль, щоб зневажити і обезчестити значення святого хреста. Через те його бояться безбожники, руйнують і топчуть (як це було у нас за комуністичних часів). Чому? Бо коли вони бачать хрест, тоді їх терзають докори сумління за свої гріхи і знамено хреста пече їх пекельним вогнем.

 

Це правда, що хрест завжди заподіює біль. Але коли ми його поцілуємо і приймаємо в ім’я любові до Христа, тоді з нього спливає благословення Боже і дає нам сили легше перенести терпіння. Словами св. Маргарети Ісус каже: „Вибрані Мною носять рятівний Хрест. Їх захищає знамення Хреста”. Отож, робімо на собі знамення хреста, коли хрестимося, уважно, акуратно, без поспіху, адже в іншому випадку ми нищимо його чудодійну силу і зневажаємо любов Божу до нас. Ступаймо сміливо і переможно вперед із своїм хрестом, бо, несучи його, ми йдемо за Ісусом. Ми, люди, часто нарікаємо, що несемо чимало хрестів. Але справжнім хрестом є той, котрий не дозволить нам тримати образу на інших навіть у тому випадку, коли вони завдають нам болю. Поглянь, християнине, ось Спаситель світу, обтяжений хрестом, іде вмирати за людей. Це Боже Ягнятко не скаржиться, а дозволяє, щоб пожертвували Його на хресті за наше спасіння.

 

Не завдаваймо болю страждаючому Ісусові, не носімо на грудях хрест як прикрасу, але – з вірою у його оборону перед силами пекла. Бо ніде Ісус не є нам таким дорогим, як на хресті, куди спровадила Його безмежна любов до нас і звеліла Йому померти. Роздумаймо, що цей прибитий до ганебного хреста Чоловік – це наш правдивий Бог, Який страждає і помирає з любові до нас. Не оцінюймо хреста за тим, чи з дорогого він металу, чи з коштовним камінням. Яким би він не був, пригорнімо його до свого серця і ніжно промовмо: „Мій дорогий Спасителю, обнімаю твій Хрест і цілую Твої прибиті ноги”. Бо Ісус, правдивий Бог, так сильно полюбив нас, що помер за це на хресті. Чи це не заставить нас полюбити Його хрест?

 

„Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе” (Ів. 12, 32). Мій Спасителю, Ти заявив, що з хреста з’єднаєш Собі всі людські серця. Ісусе, поглянь на мене тим ласкавим поглядом, яким Ти дивився тоді, як вмирав за мене на хресті. Не соромся, не бійся, не дозволь християнинові зійти з правдивої дороги, яка веде до неба, тим, хто зневажає хрест і боїться його. Але проходячи повз хрест – чи в полі, чи в дорозі, на вежі церкви, чи на цвинтарі, – вклонися йому, осіняючи себе хресним знаменням. Носи його не за матеріальні цінності, а з духовного багатства. Благослови знаменом св. хреста свою дитину і внука, початок всякого діла, у хвилині спокуси і душевного болю та в усіх потребах земного життя. Бійся того і не приставай з тим, хто втікає від хреста, хто не осіняє себе святим хрестом, бо ця людина не з Христом, а проти Бога.

 

А ти, поглянувши на хрест, розбуди в собі довір’я і любов до Бога, згадай про свої гріхи і зроби постанову поправи. Глянь на хрест, вкритий кров’ю Божого Агнця-Христа, не забувай мук, які Ісус витерпів за тебе. Не плати злом за добро Божого Сина. Промов: „Мій Ісусе, замало мені одного серця, щоб любити Тебе і ним почитати Твій хрест. Я бажаю це робити серцями всіх людей. Тому пробач, що не всі людські серця належать до Тебе, вони не знають, що роблять”.

 

У Хрестопоклінну неділю св. Церква виставляє св. хрест на прилюдне почитання і поклоняється йому. Спішися, не опусти нагоди і собі прикластися до хреста та засвідчити Розп’ятому на ньому, що ти любиш Його всім серцем, є Його дитиною і благаєш: „Ісусе мій, Добро, Любове і Все моє, не опускай мене”.

 

о.-мітрат Василь ГРИНИШИН,

 

декан Тисменицький.

 

(Матеріал взятий зі сторінок сайту Нової Зорі)

 

Категорія: Проповіді | Додав: Andrew (10.12.2009)
Переглядів: 1381 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Категорії розділу
Чудотворні ікони [16]
Молитви [9]
Історичні нариси святих місць [36]
Факти оздоровлення [1]
Дев’ятниці [0]
Вервиці [0]
Образки [8]
Різне [3]
Проповіді [7]
В даній категорії розділу, планується розміщувати проповіді, звернення священослужителів до християн
Колядки та віншування [0]
Короткі історії для душі [79]
Розважання та молитви [0]
Пошук
Наше опитування
Оцініть сайт
Всього відповідей: 69
Міні-чат
200
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0