Одного разу приятель
вказав мені на сліпця, що, як звичайно, сидів під церквою.
– Дивись, – це
наймудріша людина нашого краю, – сказав мені приятель. Я підійшов до сліпця,
щоб привітатися з ним.
Поговоривши трохи, я
спитав його:
– Вибачте за моє
питання, але відколи ви сліпі?
– Від народження, –
відповів він.
– А яку дорогу ви собі
вибрали в житті?
– Я – астроном.
Поклав руку на свої груди
і сказав:
– Стежу, досліджую всі
ці сонця і місяць, і зорі. (Жібран)
Жінка, хвора на рак,
вирішила присвятити свої останні дні тому, щоб пізнати себе.
У своєму щоденнику вона
написала: "Я почала застановлятися над своїми думками, над предметами, що вибираю,
книжками, що читаю, людьми, яких люблю, і побачила, що вони – відблиск мене і свідчать
про мене. Таким чином я пізнала дивну особу – саму себе. Те, що найкраще я
усвідомила, довідавшись, що маю покинути все це, – є факт, що єдина річ, якою я
справді володіла, була справді я; те, ким я є. Вмираю від раку, але я ніколи не
була такою живою і так сповненою щастям”.
