Колись давно в
старезному густому ліс жила ексцентрична родина хижих м’ясоїдних дерев, які з
часом, а передусім через постійні ремствування, які добрий Вітер приносив їм з
усіх сторін, зрозуміли своє дивацтво.
Чутливі на критику, ці
дерева поволі почали відчувати огиду до м’яса, потім перестали його їсти, і
врешті стали відчувати таку нудоту, що не хотіли й дивитися на нього.
Вони вирішили стати
вегетаріанцями.
З того дня почали поїдати
один одного і живуть собі спокійно, бо всі навколо задоволені їхнім способом
життя.
"Горе вам, книжники й
фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні
здирства та нездержливості... Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що схожі
на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток
мертвих і всякої нечисти. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а
всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня”
(Мт. 23, 25-28).
Хто хоче за всяку ціну
зберегти своє лице, той убиває з правдою всяку можливість внутрішнього
примирення зі собою.
