Мишка вже було приготувалася вийти зі своєї нірки, коли зауважила кота, що чатував назовні. Вона швиденько подалася назад і... запросила приятеля, аби разом рушити до кошика, наповненого зерном.
— Я, звісно, пішла би й сама, — сказала вона, — але не можу позбавити себе приємності від такого милого товариства.
— Чудово, — відповів приятель. — Я піду з тобою. Гаразд, показуй дорогу.
— Я? — вигукнула здивовано мишка. — Я маю іти перша, коли тут така славна і вправна мишка, як ти? Нізащо. Тільки після тебе...
Приємно здивований такою пошаною, приятель вийшов з нірки перший і, звичайно, тут же потрапив у котячі пазурі. Тільки-но запопавши здобич, кіт віддалився від нірки.
Тепер мишці вже не було чого боятися і вона спокійно рушила до кошика.
Бувають люди, які скидають тобі на голову із п’ятого поверху горщик із квітами, а потім ще й кажуть: "Дозвольте піднести вам у дарунок оцю ружу!”