Один чоловік заблукав у
пустелі. В нього закінчилася їжа і вода, він важко ступав по розпеченому піску.
Нараз побачив перед
собою пальми і почув плескіт води. Розчарований, він подумав: "Це марево. Моя
уява показує мені глибокі бажання моєї підсвідомості... Насправді нема
нічого...”
Втративши всяку надію,
безсило опустився на землю і помер.
Трохи пізніше його
побачили два бедуїни.
– Ти щось розумієш? –
спитав один. – Так близько до оазису, два кроки до води і до фініків, що
падають просто в рот! Хіба це можливо?
– Це – сучасна людина, –
відповів другий.
Гай-гай, світ
переповнений різними таємницями, а людина закриває їх своєю рукою. (Ваал Шем)
Прихильники цієї
технократичної епохи готові приймати за дійсне лиш те, що підлягає раціональній
класифікації. Радо вірять, що завдяки своїй науці вони стоять на твердому
ґрунті, а тим часом провалюються в прірву відчаю, тривоги.
Таємниці Бога неможливо
зрозуміти, але треба в них вірити.
