15-17 травня відбулася 16 молодіжна проща до Святоуспенської Унівської Лаври. Проща організована ТУСК «Обнова» спільно з Монастирем Монахів студійського уставу.

Проща – це не лише піша хода в молитві до святого місця. Це наше ближче пізнання Бога через можливість молитви та спілкування з однодумцями. Адже в дорозі Нас багато. Поруч з Тобою йдуть сотні людей, молодих людей. Тому пройшовши десятки кілометрів до святого місця – Ти стаєш ближчим до Бога, й знаходиш добрих друзів, відновляєшся духовно і поповнюєш свої фізичні сили, а основне – Ти повертаєшся додому зовсім іншою, кращою людиною!

(автор брат Михайло Гуцуляк)

15-17 травня 2009 року відбулась 16 молодіжна проща до Унева, організована ТУСК "Обнова" спільно з Монастирем Монахів Студійського уставу.

У прощі взяли участь рекордна кількість людей з різних міст України: пішим ходом йшло 1200 прочан, а у самому Уневі всіх паломників налічувалося 2500!

Розпочалася проща Божественною Літургією у храмі св. Архистратига Михаїла, звідки і вирушили, спочатку вулицями Львова, а далі не надто завантаженими автошляхами та польовими дорогами. Перший день прощі закінчився у селі Романові, де у місцевій школі і клубі був організований нічліг.

Суботній, наступний, день розпочався з св. Літургії у сільській церкві св. Михаїла. Після служби місцеві жителі влаштували невеличке частування прочан чаєм та печивом. Попоївши і щиро подякувавши за гостинність, молодь рушила далі, милуючись чудовими краєвидами. По дорозі відбулися короткі перекуски у с. Перкус та у с. Коросно. Люди були дуже вдячні за теплий прийом.

Після прибуття в Унів було відслужено молебень до Матері Божої з подякою за успішно пройдений шлях, а згодом відбулося розселення, що було відзначене проливним дощем... Кожен ховався де міг: хто під церквою, хто у наметах. На щастя, гроза була короткотривалою. Цілу ніч були молитовні чування, у яких могли взяти участь усі бажаючі. Вранці у неділю традиційно служилася Архиєрейська Божественна літургія, яку очолив владика Стрийський кир Юліан Ґбур.

Так коротко, майже схематично, можна описати пішу прощу до Унева, та в ці декілька рядків складно вкласти весь зміст і значення подій, які відбуваються за тих три дні, оскільки кожна людина їх переживає по-особливому. Часом складно зрозуміти, що саме спонукає на таку виснажливу подорож, яка містить багато неприємностей (мозолі, стомленні ноги, сонячні опіки, небезпеки змокнути, відсутність вечері, незручний нічліг, тощо). І дивує, чому вони не заважають стверджувати, що це були чудові, цікаві і веселі миті, які в майбутньому знову заохотять до участі у подібній прощі. Мабуть, це діється тому, що в цій дорозі відчувається особлива Божа турбота про кожного, яка найперше проявляється у допомозі один одному. Молитва, пісні, звичайні розмови тут набирають нового змісту - відживляють душу, надають сил і енергії долати життєві труднощі, дають відповіді на питання, що турбують (звичайно не всі, та все ж:), допомагають побачити дію Божу в людських недопрацюваннях, а в них і свою нагоду проявити любов і розуміння, віднайти зв'язок з своїм Отцем Небесним:

Такий зміст несе в собі проща для мене, але в кожного це може бути по-іншому, тому коли мене запитують чому ти знову і знову береш участь у прощі, хочеться відповісти словами з Євангелія: "Прийди та подивися." (Йо. 1,46) і зрозумієш.

http://www.cym.org/ua/ivano-frankivsk/news/proscha16.asp