ТЕРЕБОВЛЯНСЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА БОГОРОДИЦІ

Назва ікони вказує на її походження з м. Теребовлі – давньої столиці Подільського князівства. Там вона перебувала у Преображенському монастирі оо. василіан і в другій пол. XVII ст. прославилась на ціле Поділля. У Теребовлянській судовій книзі під 1663 р. залишився такий запис: «Я, нижчепідписаний, зі всією компанією козацької роти, перебуваючи на постої в Теребовлі, за відомістю ченця монастиря Теребовельського св. Спаса на ім'я Митрофан Попель, підтверджую: образ Пречистої Діви плакав в четверговий день перед українським Великоднем, коли на Службу Божу прийшли люди православні і католики. Засвідчую, бачивши це Боже об'явлення, що це дійсно сталося. Знову вдруге пішли ми суботнього дня на Службу Божу і бачили на свої очі, що той образ Найсвятішої Діви, змінившись, ревно плакав. Ми свідчимо добровільно, без примусу, що все так, а не інакше відбувалось».

Незадовго після цього у похід на Поділля вирушив турецький султан Магомет IV і кримський хан Селім-Гірей з ордою. Вони захопили Кам’янець-Подільський, з церков познімали хрести, а святими іконами вистелили всю дорогу, якою мав в’їжджати султан у місто. Після цієї перемоги у 1663 р. турки і татари взяли в облогу Теребовлю, яка тривала 14 днів, але без успіху. Тоді нападники обклали оборонні мури потужною вибухівкою, але й тут сила вибуху дивовижним чином була скерована проти них самих. Ще більше були здивовані чужинці, коли побачили, як якась молода панна ходить по мурах і відвертає від міста турецькі стріли. Так загарбники змушені були повернутися з нічим. А жителі міста складали подячні молитви Божій Матері за особливу опіку над ними.

Щоб вберегти образ від постійної загрози від численних нападників, Львівський єпископ Йосиф Шумлянський переніс його у Львівський катедральний Собор св. Юра. Там для неї збудували каплицю Покрови. Владика поручив опікуватися нею запрошеним туди ченцям, яким записав великі маєтності. У своєму заповіті він зазначив: «Хочу, аби Теребовельський образ залишався навічно на тому ж місці зі всіма сріблами прикрасами і апаратами... Це і майбутній мій наступник повинен буде зберегти. Він ніколи не повинен дозволяти переносити образ із тієї катедри, хіба що, убережи Боже, перед ворогом держави». Можливо, з цього благословення архієрея, ікона справді вже не покидала Святоюрської гори, незважаючи на численні історичні перипетії у Львові. Вона і сьогодні є окрасою Львівської катедри св. Юра.