У костелі с Золотники Підгаєцького повіту є письмовий запис про чудотворну ікону в Зарваниці з XIII ст. Народні перекази оповідають, як татари нападали на Київ і нищили церкви і монастирі. Один чернець чудом врятувався втечею на Поділля. У затишному лісі над р. Стрипою натомлений заснув. У сні йому з'явилася Богородиця з ангелами, що подавала йому край омофору. Монах збудився, а коли оглянувся - знайшов ікону біля джерела. Він вирішив залишитися на цьому місці. Побудував капличку і помістив у ній ікону Божої Матері, а сам жив у печері. До нього почали приходити люди на молитву й оздоровлялись. Одного разу занедужав князь Теребовлянський – Василько. Вислав він послів до пустельника з проханням прийти до нього. Але чернець відповів, щоб князь сам прибув на чудотворне місце. Василько приїхав, помолився і отримав зцілення. З вдячності за це він побудував церкву поблизу джерела. Відтоді ще більше людей приходили сюди і отримували чудесні оздоровлення зі своїх недуг. Інший переказ свідчить, що засновниками поселення були серби-монахи. Первинна назва села була «Сербаниця», але згодом перетворилася на «Зарваниця». Чудотворну ікону вони привезли зі собою з Сербії.

Очевидним залишається факт, що у Зарваниці віддавна існував монастир. У ньому була чудотворна ікона, відома у широкій околиці. Через століття, коли татари дібралися до Зарваниці, знищили церкву і монастир. Ікону монахи врятували. В 1754 р. за сприянням графа А. Мйончинського, власника села, було збудовано нову церкву. Тодішній митрополит Атаназій Шептицький склав молитву до Матері Божої, що на Зарваницькій іконі: «...Недужі за Твоїм посередництвом видужують, горем прибиті зазнають полегшення, всі, що Тебе в молитвах почитають і Твого Покрова шукають, отримують від Тебе благодаті...».

У 1867 р. урочисто ікону коронували в присутності 200 священників і 100 тисяч вірних коронами, купленими у Римі. Також старанням кардинала Йоана Сімеоні, який не раз відвідував Зарваницю, Папа Пій IX надав іконі Привілей статусу повного відпусту. В 1893 р. на місці з'явлення ікони побудували капличку над криницею.

Завдяки монахам студитам чудотворна ікона залишилась неушкодженою впродовж важких 1939 – 1946 pp. Щоразу перед наступом чергових загарбників чернець Назар задля безпеки виносив ікону в ліс.