ЛІСЬКА (СТРИЙСЬКА) ЧУДОТВОРНА ІКОНА БОГОРОДИЦІ

Ця ікона походить з містечка Лісько, що розташоване у Надсянні – на етнічній українській території, яка відійшла до Польщі в 1946 – 1947 pp. На околиці Ліська стояла невелика церква Різдва Пресвятої Богородиці, де перебувала чудотворна ікона. Місцева легенда розповідає, що ікона показалася на пні зрізаного дуба. Цей дубовий пень був замурований у головному вівтарі церкви, а сама ікона поставлена на бічному вівтарі. Датують Ліську ікону 1690 – 1710 pp. Своїми чудами вона прославилася далеко за межі Надсяння. До неї приходили помолитись прочани з Галичини, Словаччини, Угорщини. Так, наприклад, одна родина з далеких Карпат отримала ласку чудесного зцілення їхнього сина від сліпоти: тато з хлопчиком прибули на молитву до Божої Матері в Ліську, а коли поверталися додому, на мості через річку хлопчик раптом запитав: «Тату, а що це таке?» Вражений батько схвильовано пояснив: «Це лебеді на Сяні».

На початку Другої світової війни парох церкви о. Юліан Чучкевич служив Святу Літургію і під час освячення зауважив, що вогонь на свічці видовжився, а потім утворилася поперечка. Священик та люди побачили хрестик, який до кінця Служби Божої палахкотів, а потім сам зник. Припускали, що буде велике терпіння. Операція «Вісла» польського та радянського урядів стала трагедією для сотні тисяч українців, які примусово були вигнані з прабатьківських земель і переселені на захід Польщі або в Галичину. У розпорядженні депортованих було 2 години, щоб зібрати речі. Кожна родина брала найнеобхідніше. Члени церковного братства попросили пароха дозволу забрати ікону. Її вивезли до Стрия і 25 січня 1946 р. передали в Успенську церкву. І тут слава про чудодійну силу ікони Пресвятої Богородиці швидко рознеслася між вірними. Парох церкви о. Михайло Дацишин свідчив, що в 1954 р. хлопчик Іриней Гутнікевич захворів на менінгіт. У Стрийську лікарню приїхав до нього знаменитий доктор Коржинський зі Львова. Він оглянув дитину і сказав: «Ми тут безпорадні, хіба що... – і вказав пальцем на небо – один на сто виходить з такої недуги, і то, звичайно, калікою». Родина просила о. Городиловського увесь травень служити молебні перед чудотворною іконою за здоров’я Іринея. Та коли до кінця місяця залишилося кілька днів, о. Городиловський сказав, що сьогодні служитиметься подячний молебень, – Іриней одужав. Вирісши, він став лікарем.