САМБІРСЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА БОГОРОДИЦІ

В іконографії цю ікону називають «Милування». На іконі Син ніжно пригортається до Матері, яка Його голубить. Їх двох поєднує глибока любов і прихований тихий смуток. Син і Мати знають, що Ісус прийшов у світ, щоб страждати за людство. Час походження ікони – остання чверть XVII ст. Її автор невідомий, але припускають, що митець належав до Галицької школи. У ній вміло поєднано європейський професіоналізм та українську наївність і доброту.

Відомо з джерел, що ікона була власністю самбірчанки Олени Добрянської, яка отримала її в спадщину від грецьких купців Стамовичів. Один зі студентів колегії оо. єзуїтів Петро Монастирський, що винаймав у п. Олени помешкання, 15 вересня 1727 р. зауважив на іконі криваві сльози, що стікали з обличчя Богородиці, і кривавий піт на її чолі. Ікону благоговійно перенесли до церкви.

Члени спеціально створеної єпископської комісії ікону обвинули шовковою матерією, опечатали, а через кілька днів розпечатали і побачили сльози на обличчі Богоматері. Окрім цього, у листопаді 1727 р. сталися чотири чудесні оздоровлення за молитвами до Богородиці перед чудотворним образом. Ікона Божої Матері плакала 25 тижнів, або 175 днів – від 15 вересня 1727 р. до 9 травня 1728 р. з деякими перервами. Сталось багато оздоровлень. Після ствердження очевидцями під присягою усіх чудесних явищ, єпископський Ординаріат особливою грамотою від 3 грудня 1727 р. проголосив Самбірську ікону Богоматері чудотворною. Апостольська столиця надала відпуст 4 рази в році, а саме: 15 липня на Положення Ризи Пресвятої Богородиці, 28 серпня на Успення Пречистої Богородиці, 21 вересня – на Різдво Божої Матері, 4 грудня – Введення в храм Пресвятої Богородиці. 30 жовтня 1728 р. український магнат, жидачівський мечник Ілля Сас-Комарницький прикрасив чудотворну ікону срібно-золотою шатою. Його, дружину Олену, а також їх родовий герб було домальовано внизу на іконі.

Наприкінці XIX ст. Франц Рабій-молодий, парох церкви Різдва Пресвятої Богородиці, де зберігалася ікона, зацікавився її історією. Його спроби віднайти якісь документи в архівах були марні, і лише випадково на стриху захристії він натрапив на книжку, де описувались 117 чудесних оздоровлень. Напередодні Першої світової війни у липні 1914 р. під час Літургії цей же священик зауважив, що в очах Богородиці на іконі, на нижніх повіках, з’явилися виразні сльози. Ікона плакала 9 днів. У 1928 р. за дозволом Папи Пія XI владика Йосафат Коциловський, маючи на голові корону короля Данила, здійснив коронацію ікони. Корони для Богоматері та Ісуса були виготовлені з позолоченого срібла, прикрашені дорогоцінним камінням. В час Другої світової війни вірні старалися різними способами зберегти святиню.