Унівська Чудотворна Ікона Богородиці

Унівський монастир, де перебуває ікона, один з найдавніших в Україні. Археологи стверджують Про його існування вже в 13 ст. Першими опікунами монастиря були галицькі князі, а згодом - литовські. У 1549 р. цей осередок духовності і культури став жертвою грабіжницького нападу татар. Але Богородиця недарма вибрала собі це місце і своїм провидінням подбала про нього. Вона з’явилася у сні Олександрові Ванькові Лагодовському, українському шляхтичеві, який занедужав на ноги. Вона порадила йому їхати на схід від своїх маєтностей шукати цілющого джерела, омитися в ньому і отримати зцілення. Таким чином, Лагодовський натрапив на руїни монастиря в Уневі. За народним переказом на згарищі він побачив ікону Божої Матері, що чудом вціліла. «...Межи згарищами – блеск ясний, несьогосвітній. Усі припали до того місця, стали відгребувати згарища і попіл – і очам їх вказується ясна і неушкоджена чудотворна ікона. Надія і сила вступила в серце лицаря побожного». Отож, ікона віддавна існувала, але дата її написання і автор не відомі. З вдячності своїй Цілительці Лагодовський збудував муровану церкву Успення Пресвятої Богородиці. Це – унікальна пам’ятка архітектури перехідного періоду від пізньої готики до ренесансу, збережена до сьогодні. До неї було перенесено ікону і поміщено за престолом над цілющим джерелом. У 1630 р. сюди прийшов Федір Орлович, якому вдалося врятуватися з турецького полону, з галер. Своєму звільненню він завдячував зверненню до унівської святині.

Припускають, що ікону коронував Архимандрит Атанасій Шептицький (1715 – 1746). Унівський парох о. А. Дольницький про це записав у своїй історії: «... сей образ находився в каплиці на цвинтарі унівском, а коли той образ украшено короною («коронован»), перенесено єго до церкви палацовой. А цвинтар, на котором лишилися каплиця до нині, названо Коронатою». Очевидно, що це свято було настільки велелюдним, що змушені були винести ікону з монастиря на просторіше місце на гору. Митрополит Левицький заповів там під престолом похоронити його серце, а сам був похований у монастирській церкві.

В 1950 р. радянська влада закрила монастир. У підпіллі живим осередком Греко-Католицької Церкви стала каплиця на Коронаті, де таємно служили Літургії, сповідали, хрестили, вінчали.

З черговим відродженням Унева як духовного центру в кін. XX ст. було відновлено святиню. Оригінальну ікону переховували на горищі церкви, через що вона зазнала значних пошкоджень. Унівську ікону написав іконописець студит ієромонах Ювеналій Мокрицький, її помістили під оригінальною шатою, яка збереглася.