ІСТОРІЯ УНІВСЬКОГО МОНАСТИРЯ

Унів – місце, що славиться своїми відпустами. Селище розміщене на відстані п’ятдесяти кілометрів від Львова, в чудовому куточку природи серед гір та лісів. В його околицях лежить монастир, про появу якого розповідають таку легенду. Ще в часи лицарів пан Лагодовський з села Лагодів, що страждав недугою, побачив у сні Пресвяту Богородицю, яка вказала йому на місцезнаходження цілющого джерела. В знак вдячності лицар побудував церкву Успення Пресвятої Богородиці і монастир.

Але під час одного з татарських набігів вони були зруйновані. Тоді будуються нова мурована церква і монастир за допомогою литовського князя Федора Любартовича. В 1401 р. відбудовано дерев’яний монастир для монахинь. В 1539 р. Зигмунд І передає монастир під владу владики Львівсько-Галицького.

Унів став одним з найважливіших паломницьких центрів Галичини. До нього збиралось більше 12 тисяч паломників. Розквіту монастир досяг за архімандритів Варлама і Афанасія Шептицьких. Перший заклав в 1648 р. друкарню, яка існувала до 1765 р. у 1715 р. монастир було обведено високим валом і ровом. Його наступник Афанасій, останній з єпископів і архімандритів, обновив внутрішні споруди і церкву. На пам’ять про цю обнову на вежі з південної сторони було вимуровано кам’яний герб Шептицьких.

1790 р. монастир був закритий, а монахи подалися до Бучача і Золочева. До Бучача були зібрані цінні історичні документи і грамоти, де вони згоріли у 1865 р.

З відновленням Львівсько-Галицької митрополії в 1808 р. у Східній Галичині активізувалося церковне життя. У 1816 р. монастирська церква стала парафіяльною, а сам монастир став резиденцією митрополита Михайла Левицького. По смерті, у 1858 р. тіло митрополита було поховане, а в церкві вмурована надгробна плита із чорного мармуру.

У 1898 р. створено студитський монарший чин. Перший їх осідок був на Скнилеві коло Львова. А в 1919 р. митрополит Андрей Шептицький віддав свою резиденцію в Уневі братам студитам під лавру з правом ігуменату. Студитська лавра існувала до 1930 р. Першим її настоятелем стяв брат митрополита Климентій. У міжвоєнний період тут відкрили малярську й палітурну майстерні. В 1939 р. монастирські приміщення перетворено в тюрму. Пізніше тут був лікувальний заклад.

Лише в 1991 р. на Святу вечерю студити знову відправили св. Літургію. Так відродилося монарше життя, а з ним і паломництво до Унева. Людей притягує чудотворний образ Божої Матері і цілющі якості джерельної води. Пам’ятне джерело міститься під великим престолом в підземеллях церкви. Звідси вода тече під мури до криниці під каплицею. В ній вміщена фігура Богородиці. Тисячі людей йдуть помолитися Заступниці і напитися води з джерела, а чудова навколишня природа надихає на внутрішній спокій.

З ласки Божої Унівська Святоуспенська Лавра є великим відпустовим центром на рівна з Києвом та Почаєвом. Спішимо ж до цього Божого Джерела зачерпнути в молитвах Божої Благодаті і ласки!

Упорядник: Оксана Родич

Технічний редактор: Віталій Мельник

Видавництво «ТеРус», м. Львів, пр. Червоної Калини, 115

«Книжечка прочанина» Львів – Унів, 2007 р.