Прочани, які люблять відвідувати все нові і нові прочанські місця, шукаючи духовності і Ласки Божої, мусять часом долати чималі відстані, а можливо й труднощі та небезпеки в дорозі. Але в тому і полягає суть прочанства - через труднощі йти до Неба. За останні п’ятнадцять років дуже багато християн з України відвідали місто-державу Ватикан, яке знаходиться на території міста Рим, столиці Італії.

Такі відвідини дійсно є пов’язані з великими труднощами, так як багато перешкод виникає, щоб здійснити своє бажання. Для такої поїздки потрібні чималі кошти, ще важче отримати Італійську візу, ну і звичайно впливає на якість прощі мовний бар’єр. Але наші прочани, при бажанні, всі ті труднощі долають. Переконуюся на власному досвіді, скільки б разів не бував у Ватикані, чи то в Соборі святого апостола Петра, чи на площі перед ним, часто, десь поруч себе чув українську мову.

А тепер я хотів би коротко описати історію цієї святині і ті місця, які бажано прочанину відвідати.

Ватикан вже протягом шести століть, починаючи з 1377 року, є постійною Папською Резиденцією. Тут знаходиться Вселенський Голова Церкви, який звідти управляє своїми вірними у всьому світі. З 1929 року Ватикан став незалежною державою, і відтоді Папа Римський є ще й головою держави Ватикан. Як і належить кожній державі, у Ватикані є повний штат державної адміністрації.

Але, щоб повністю проникнутися історією Ватикану, все-таки ми мусимо повернутися до І століття, до часу, коли зароджувалося та поширювалося у світі християнство. Рим тоді був столицею імперії, столицею всього цивілізованого світу. В той час, коли прийшов у світ Ісус Христос, Близький Схід, де він народився, також був складовою цієї імперії. Напевне недарма два верховних апостоли, Петро і Павло, вийшовши на місіонерську проповідь, поспішили в столицю імперії. Звідти найлегше можна було переконати наукою християнства впливових людей Риму і звичайно, з центру легше було свою ідею поширювати. Важливим є те, що ці два Апостоли стали фундаментом християнства у всьому світі, вони обидва були мучениками за віру Христову в столиці імперії. А, власне, апостол Петро став фундаментом і країни Ватикан, яка розташована на горі Янікуля, та її околицях.

На тому місці, де тепер знаходиться головний храм християнського світу -Собор апостола Петра й однойменна площа - в дохристиянські часи був розташований цирк. На ньому проливалося дуже багато крові, коли імператори, особливо жорстокий Нерон, виводили туди сотні і тисячі християн для знищення за допомогою диких звірів, або воїнів. В 67 році тут завершив своє життя апостол Петро, якого після несправедливого суду привели сюди, щоб розіп’яти, так само як і його учителя - Ісуса Христа. Правда апостол Петро попросив, щоб його розіп’яли вниз головою, бо вважав себе недостойним бути розіп’ятим так само, як розіп’яли Господа Бога. Його бажання виконали. Святий Климент, тодішній єпископ Риму, разом з учнями апостола Петра, зняли після смерті його тіло і похоронили в печері, яка знаходилася недалеко від місця страти.

Собор святого апостола Петра. У 326 році, в пам’ять про смерть апостола Петра, імператор Костянтин Великий розпорядився побудувати на тому місці Базиліку та назвати його іменем. Цей храм простояв більше тисячі років, а коли вже дуже постарів, його вирішили перебудувати. В 1452 році розпочалося будівництво нового храму, але вже в 1455 році його було призупинено. Лише в 1506 році відновилися будівельні роботи під керівництвом знаменитого архітектора Браманта. Храм було побудовано у вигляді грецького рівностороннього Хреста. Після смерті архітектора, перебудовою та викінченням храму займався відомий художник Рафаель, а пізніше ще й художник Мікеланджело. Правда і вони не завершили будівництва та оздоблення храму. Два інші архітектори Джакомо делля Порта та Доменіко Фонтана, згідно проекту Мікеланджело, після його смерті, побудували й оздобили два куполи, внутрішній і зовнішній, витягнутий вгору. Архітектор Карло Мадерно побудував поздовжні капели й оформив фасад Собору. І лише в 1626 році Папа Уран VIII освятив новий храм. У 1940 році проводилися розкопки під храмом і дійсно було знайдено та ідентифіковано захоронення апостола Петра. До 1990 року цей храм був найбільшим у світі. Його зовнішня довжина дорівнює 211 метрів і 50 сантиметрів, внутрішня висота купола 119 метрів. Величезний купол храму має в діаметрі 42 метри і висоту 44 метри.

Сюди і спішать прочани зі всього світу, щоб помолитися в такому величезному храмі та отримати Ласку Божу.

Хто з прочан бажає, може спеціальними сходами піднятися аж на купол храму. Звідти відкривається панорама всієї держави Ватикан і вся історична частина міста Рим.

Перед входом у Собор розташовані дві великі фігури: апостола Петра, з ключами в руках, та апостола Павла. Вхід у храм здійснюється через п’ятеро дверей.

Крайні двері з правого боку називаються Святими або Ювілейними і є постійно замурованими, відкриваються вони лише через кожні двадцять п’ять років, і є відкритими цілий рік. В ювілейний рік, перед святкуванням Різдва Ісуса Христа, розбирають стіну і Папа Римський першим входить у Собор. Християни, які змогли в цей рік пройти Ювілейними дверима отримують повний відпуст і особливе благословення Господа Бога. Перед завершенням ювілейного року, двері знову замуровують. Останнє відкривання Ювілейних дверей було в 2000 році і багато прочан-українців скористалися такою нагодою та пройшли ними.

Собор апостола Петра прикрашався впродовж багатьох століть і тому дуже пишно оздоблений та в ньому знаходиться багато шедеврів світового мистецтва. Більшість внутрішнього художнього оздоблення стін та куполів покриті мозаїкою. В капелі правого нефу розташована, відома на весь світ, скульптурна композиція “П’єта” (оплакування Ісуса Христа), роботи Мікеланджело. Головний Вівтар храму розташований прямо під куполом, над захороненням апостола Петра. Він ще називається Папським, бо в ньому можуть відправляти тільки Папи Римські. Над Вівтарем знаходиться величезний балдахін на чотирьох гвинтоподібних бронзових колонах висотою по 29 метрів, роботи знаменитого майстра Берніні.

Якщо прямувати від центрального входу в храм у напрямку до Головного Вівтаря, то з правого боку біля колони знаходиться статуя сидячого апостола Петра, який благословляє всіх, хто підходить. Прочани задумують свої бажання і проходячи повз Апостола, стараються доторкнутися до його ступні. Згідно переказів, всі побожні бажання обов’язково збуваються.

По всьому периметру храму розташовані капели, в яких знаходяться видатні твори мистецтва, багато гробниць Пап Римських, королів та імператорів. В ризниці на стіні знаходиться мармурова дошка, на якій виписані імена всіх тих, хто в Соборі є похороненим, починаючи від апостола Петра.

В храмі зберігається наконечник списа сотника Лонгіна, яким на Хресті був проколений Ісус Христос. В одній з капел зберігається частина мощів святителя Івана Золотоустого.

Я не буду описувати про всі цінні реліквії, які зберігаються в храмі, чи є важливими в мистецькій вартості, елементи оздоблення Собору, нехай цим займаються мистецтвознавці. Та й не потрібно того робити, бо ту красу описати неможливо, її потрібно побачити. Для прочан важливішим є інше, побувати на місці страти апостола Петра та помолитися у Головному Соборі світу, і найперше шукати “Царства Божого”. Багато хто з прочан, що побували у цьому храмі, розповідають, що вони отримали те благословення, якого очікували.

Хочу лише нагадати про ті місця, які мають відношення до України. В центрі бокового лівого Вівтаря знаходиться мозаїчна копія з образа Миколи Пуссена “Мучеництво святого Еразма”, а по боках - круглі медальйони з зображеннями рівноапостольних Володимира та Ольги, які принесли віру Христову в Українську землю. А навпроти розміщені медальйони з зображенням учителів слов’янських: святими Кирилом та Методієм. Під Собором знаходиться Крипта, де, поруч з іншими, зберігаються мощі і нашого українського святого-великомученика Йосафата.

Ватиканська бібліотека займає перше місце в Європі, серед інших бібліотек, якщо оцінювати її згідно багатства колекцій манускриптів та бібліографічних раритетів. Деякі, найбільш рідкісні екземпляри, виставлені для огляду в Сікстинському залі. Серед них знаходиться рукопис Біблії шостого століття, Євангеліє від Матвія шостого століття. Зал бібліотеки своїм оформленням скоріше нагадує дорогий музей з цінними фресками та картинами релігійного змісту.

Сікстинська Капела. У Ватикані знаходиться багато музеїв і всі вони з’єднані між собою закритими переходами, так, що з одного корпусу в інший можна перейти не виходячи на вулицю. Сікстинська Капела розташована майже в центрі Ватикану і є Церквою-музеєм. Відправи в ній проходять тільки під час дуже поважних, урочистих церковних подій. Цей храм збудували за часів правління Папи Сікста IV, від чого і пішла назва “Сікстинська Капела”. Збудував її архітектор Джованні де Дільче в 1473 році. Капела є довгим і високим приміщенням, у якому всі стіни та стеля повністю покриті фресками з сюжетами на релігійні теми. Один бік залу розкриває зміст історії Старого Заповіту, а другий - Нового Заповіту. Безцінні фрески на частині стін Капели були виконані відомими митцями: Ботічеллі, Гірландайо, Росселі і Сіньореллі. Але найбільший вклад у цей шедевр мистецтва зробив Мікеланджело. Весь простір, який залишився, включаючи стелю, він сам один розписав за чотири роки і в 1512 році там було відправлено першу Службу Божу, Папою Юлієм II.

Пінакотека. Якщо говорити зрозумілими для нас словами, то Пінакотека є просто величезною художньою галереєю. Всі картини в ній, у тій чи іншій мірі, мають відношення до історичних подій релігійного змісту. Територія галереї розбита на зали, в деяких з них знаходяться роботи лише одного зі знаменитих художників.

Станці Рафаеля. Недалеко від Собору апостола Петра знаходиться головний палац міні-держави. Ця споруда є однією з найстаріших у Ватикані. В 1506 році Папа Юлій II запросив художника Рафаеля розмалювати стіни палацу. Поряд з попередніми роботами інших художників, Рафаель розмалював весь простір, який залишився нерозмальованим, чудовими фресками, в основному на теми релігійних сюжетів. Пізніше ці сюжети були названі Станцями Рафаеля.

З інших цікавих об’єктів, які можна відвідати у Ватикані є: Капела Папи Микали V, Капела Паоліна, Ватиканський музей, Парковий комплекс. Але ці всі об’єкти важко описати, їх потрібно, як я вже раніше згадував, поїхати і побачити. Там все навколо наповнене духовністю та величчю Церкви.

Зібрав та опрацював матеріал

о. Богдан Савчук

Молитовник-путівник для прочанина, Львів – 2006