13 вересня присутніх людей вже було десь біля двадцяти тисяч. В одну мить навколо дуже похолодніло, сонце почало затемнюватися так, що аж зірки на небі стало видно. Особливо цього разу було виразно видно на небі якийсь світлий глобус, що повільно пересувався зі сходу на захід, а під кінець розмови Богородиці з дівчатами, – навпаки. Як і в попередні рази, дівчата побачили відблиски світла, а потім і Пані в білому одязі. Богородиця сама почала до них промовляти.
– Моліться і надалі на вервиці, щоб досягнути кінця війни. У жовтні прийде також Ісус Христос, Страждальна Божа Матір і Божа Матір з гори Кармель та святий Йосиф з дитятком Ісусом, щоб поблагословити світ. Бог задоволений вашими жертвами.
– Від імені багатьох людей прошу Вас оздоровити деяких хворих людей і одного глухонімого, – попросила в черговий раз Лусія.
– Так, деякі одужають, інші – ні. У жовтні я зроблю чудо, щоб усі повірили.
Після тих слів Пресвята Богородиця піднялася на небо так само, як і попередні рази.
13 жовтня відбулося шосте і останнє з’явлення Пресвятої Богородиці та, згідно її обіцянок, воно виявилося найцікавішим і надзвичайним. На той раз присутніх людей було близько сімдесяти тисяч. Коли Пані в білому одязі з’явилася у звичний, як і в попередні рази спосіб, Лусія відразу запитала її, що вона хоче повідомити людям?
– Я хочу, щоб люди тут побудували Каплицю на Мою Славу, Я є Пані Вервиці. Тому прошу щоб ви і надалі щодня відмовляли вервицю. Війна скоро завершиться і воїни повернуться до своїх домівок.
Лусія в черговий раз почала просити Богородицю.
– Я маю до Вас прохання від багатьох людей оздоровити деяких хворих та навернути грішників.
– Одних – так, інших – ні, - відповіла Пані Вервиці, і продовжила зі смутком, – треба, щоб вони поправилися, щоб просили прощення за свої гріхи. Не ображайте більше Господа Бога, Він і так вже є зневажений.
Потім, розкривши руки, Пресвята Богородиця піднесла їх у напрямку до сонця і поки піднімалася, то відблиск її власного світла відбивався на сонці.
В цю мить Лусія вигукнула до людей: «Подивіться на сонце!»
Перед очима дівчини в безмежності небозводу з’явилися три сцени. На першій був зображений святий Йосиф з Дитятком Ісусом і Пресвята Богородиця Вервиці. Святий Йосиф тричі поблагословив зібраних людей, а потім так само поступив і Ісус Христос. На другій сцені було зображено Страждальну Божу Матір та Ісуса Христа на шляху до Голготи. Ісус Христос, йдучи, поблагословив зібраних людей. На третій сцені було зображено Божу Матір з гори Кармель, увінчаною Царицею Неба та землі з Дитятком Ісусом на колінах.
Весь цей час ішов проливний дощ. Коли Лусія вигукнула до людей: «Дивіться на сонце!», хмари почали розходитися і з’явилося сонце у вигляді великого сріблястого диску. Світло аж засліплювало людей. Потім ця велика куля, у вигляді велетенського вогняного колеса, почала швидко повертатися навколо своєї осі, через деякий час зупинилася, а потім ще швидше продовжила своє обертання. Пізніше краї кулі почали червоніти, і неначе вихор, крутитися по небі, розсипаючи навколо червоне полум’я вогню. Це світло відбивалося на деревах, кущах та на одязі людей різнобарвними кольорами. Пізніше ця вогняна куля затремтіла, неначе збиралася впасти на людей.
Так тривало біля десяти хвилин, а потім сонце повернулося на своє звичайне місце і почало випромінювати щоденне світло. Незважаючи на попередній проливний дощ, одяг у всіх спостерігачів був напрочуд сухим. Це чудо з сонцем дехто спостерігав у радіусі до сорока кілометрів.
Як і пророкувала Пресвята Богородиця дітям, Франциск та Жасінта через деякий час захворіли. Франциск помер 4 квітня 1919 року і був похоронений на цвинтарі у Фатімі, а Жасінта померла 20 лютого 1920 року і була похороненою на цвинтарі у Віла Нова де Сурем, там, де вона проходила лікування. В 1935 році останки Жасінти було перевезено у Фатіму і захоронено в новому гробівці разом з братом Франциском. Пізніше, відповідно в 1951 і в 1952 роках, їхні останки перезахоронили в Крипті Фатімської Базиліки.
Лусія мала цілком інший шлях життя від життя Франциска та Жасінти. З 1921 року її прийняли, як ученицю, в школу сестер святої Доротеї у Віларі, і в 1925 році вона стала послушницею в їхньому монастирі в Іспанії в місті Туї. Під час комуністичної революції в Іспанії, Лусія переховувалася в Португалії. В 1948 році вона вступила в монастир Кармелітів Святого Йосифа в Коімбрі. Померла Лусія лише недавно.
Одна з таємниць, отриманих Лусією від Богородиці, не мала бути розголошеною до певного часу. Згідно передання, вона записала цю таємницю в листі, якого передала через свого духівника в 1948 році Святішому Отцеві, але той чи інший Святіший Отець, мали відкрити листа аж у 1960 році. Дальша історія таємниці є невідомою.
Тепер містечко Фатіма є відомим на весь світ, сюди звідусіль приїжджають прочани з надією отримати благословення від Пресвятої Богородиці. Приїжджають і групи прочан з України, але найчастіше відвідують це святе місце прочани-українці, які стали заробітчанами в Португалії.
Зібрав та опрацював матеріал
о. Богдан Савчук
Молитовник-путівник для прочанина, Львів – 2006
