Плугів

Коли їхати зі Львова до Тернополя, то недалеко від міста Золочева, розташоване звичайне галицьке село Плугів. І нічим би те село не відрізнялося від інших, якби не цікаві історії про чудесні зцілення людей.

– Понад триста років тому на околиці цього хліборобського села знаходилося велике озеро. Це озеро наповнювалося водою з багатьох джерел всередині. Спочатку воно було звичайним озером, нічим цікавим не відрізнялося від інших джерел, люди використовували його воду для побутових потреб. Але згідно переказу чи легенди, яку розказують старші люди, стався один жахливий, жорстокий випадок, який змінив призначення води з цих джерел.

– Під час одного з визвольних походів проти польської шляхти Богдан Хмельницький проходив зі своїм військом цими теренами. Неподалік від села Плугів, поза озером, їм довелося на декілька днів зупинитися. На третій день невідомо звідки вночі взявся великий польський загін і напав на них. Напад був несподіваний і козацькому війську прийшлося, втративши багатьох воїнів, відступити. Сорок поранених козаків поляки взяли у полон, зв’язали їм руки і ще до світанку вкинули в озеро.

З того часу люди перестали користуватися водою з озера для побутових потреб. Гетьман українського війська наказав поставити біля озера металевого Хреста зі срібними оздобленнями, а неподалік Церкву. Ця старенька Церква стоїть на тому місці і дотепер, а вода з того часу отримала якусь магічну силу.

Відтоді багато людей отримали допомогу від цієї води, особливо позбувалися різних недуг. Коли проходили війни і було багато поранених людей, то хто користувався тоді цією водою, чи споживав, чи намащував свої рани разом з молитвою, часто за одну добу отримували зцілення. Зі всієї околиці багато людей отримали допомогу від цієї води, але ніхто того не записував, не реєстрував, і тому перекази часто обростали недостовірними фактами. Ми можемо вірити в Чудодійну силу води з плугівських джерел, бо вона і сьогодні допомагає тим, хто приходить до неї з вірою.

Пізніше історія розпорядилася трохи недобре з цією територією. Коли розвиток цивілізації пройшовся Європою, державна влада почала прокладати залізничну колію зі Львова до Тернополя, і вона пролягла недалеко від цього озера. Потім, після першої світової війни, колія була трохи знищеною, і в 1923 році польська влада вирішила її відновити. Найскладнішим на цьому проміжку колії було побудувати біля озера залізничний міст. Коли колія була побудована перший раз, то австрійські інженери побудували досить складну та дорогу підвісну споруду і вона не зачіпала озера. Тепер же італійські інженери, за дорученням польської влади, зробили земляний насип. Один бік колії зачіпав озеро і козацьку реліквію. Тоді замість Хреста поставили фігуру Божої Матері на спеціальному постаменті біля самих джерел і захистили те місце від насипу бетонними стінами.

Пізніше, після другої світової війни, радянська влада робила нову реконструкцію залізничного мосту, розширила насип і зробила сполучення двоколійним.

Їм заважали джерела і фігура Богородиці, тому вони всю споруду перекрили бетоном і ті залишилися під колією. Паралельно з побудовою колії атеїстична радянська влада хотіла заховати в бетон Славу Божу. Але не вийшло, ця Слава розійшлася не тільки на околиці цієї місцевості, але й за кордон. Сьогодні вода витікає з-під залізничної колії спеціальним бетонним рівчаком. Але мало хто знає, що той рівчак є довжиною біля десяти метрів в напрямку під колію, а далі в насипі знаходиться велика порожнина, бетонний куб, на подобі малої кімнати. В ній знаходиться фігура Божої Матері а навколо фонтанами б’є вода з семи джерел. І вже потім витікає назовні до маленької непримітної криниці.

Старожили села Плугів оповідають, що коли чудодійні джерела перекрили насипом, то сталося декілька незрозумілих аварій чи нещасних випадків на цій колії. Люди кажуть, що то так Бог карає безбожників за знущання над Святинею.

            – В перший день роботи перекривання джерел, абсолютно без видимих причин, з рейок злетіла вагонетка з присутніми на ній керівниками цих робіт. Всі загинули на місці.

            – Двоє активістів, укладаючи шпали, зірвалися з насипу.

            – Здавалося, що реконструкцію мосту переслідує якесь прокляття. Плани здачі побудови в експлуатацію переносили декілька разів.

Але менше з тим, сьогодні люди приїжджають навіть здалека, щоб набрати з собою в різні посудини води. Особливо полюбили це місце водії вантажних автомобілів, які недалеко від цього місця утворили імпровізовану стоянку. Для них вода з криниці є не просто водою, а пам’ятаючи про небезпеки на дорозі, певним Захистом Божої Матері при їхній роботі.

Цікаву історію допомоги чудодійної води розказує пані Шмигельська.

            – Свого часу я мала дуже складну операцію на шлунку. Лікарі старалися допомогти, але не давали ніяких гарантій на вилікування. Я пам’ятала про чудодійну силу води з джерела і просила, щоб мені щодня її приносили. Тієї води я випила багато, і дуже швидко повністю одужала. Навіть мій лікар дивувався такому швидкому та результативному лікуванню.

Багато людей приїжджає з-за кордону. Звідки вони знають про те джерело, невідомо. Але бувають відвідувачі з Польщі, Німеччини, Франції, колишньої Югославії.

Один вантажний «Мерседес» із французькими номерами дві години набирав воду з джерела в різні пластикові посудини. Люди зацікавилися ним і через перекладача запитали у водіїв, звідкіля їм відомо про це джерело. Вони показали їм свою дорожню карту і на ній фломастером кружечком було обведено територію, де мало б знаходитися наше село. А їхні знайомі з Парижа сказали так: «Під великим залізничним мостом ви побачите джерело. Вода з нього має магічну силу».

Зібрав та опрацював матеріал

о. Богдан Савчук

Молитовник-путівник для прочанина, Львів – 2006