Грушів

Часто ми запитуємо себе, звідкіля беруться чудодійні джерела, чому в тому чи іншому місці відбуваються з’явлення Пресвятої Богородиці. І, як правило, стараємося дати якісь свої звичайні природні пояснення. Можливо тому, в більшості своїй, події надприродного характеру мають завжди не тільки прихильників, але і скептиків. Так і події, які відбувалися в селі Грушів, недалеко від міста Самбора, щоб утвердитися у визнанні, мусили пройти тернистий шлях.

– Кінець вісімнадцятого, початок дев’ятнадцятого століття. На леваді в селі росте велика дуплява верба. Дупло було таким великим, що діставало аж до коріння. З часом у дуплі з’явилася чиста вода, як у криниці. Цією водою жителі села почали користуватися, і пили її, і вмивалися нею. З часом зауважили, що ця вода має якусь магічну силу, проганяє втому, швидше заживають рани, навіть важчі багатолітні хвороби починають зникати. Тоді розійшлася слава про цілющу воду з дупла і багато людей зі всієї околиці почали прибувати в Грушів, щоб і собі отримати допомогу від цієї води. Власне аж тоді, коли було багато людей під вербою, хтось підняв угору голову і побачив, вверху дерева, між галузками прикріпленого образа, досить оригінально намальованого. В центрі образу було зображено криницю, оточену каліками, а над ними знаходився менший образ Пресвятої Богородиці. Хто його там прикріпив і як довго він там знаходився ніхто не знає. Відомо лише, що внизу образа був надпис маляра: «Року 1806 багатогрішний іконописець Стефан Чаковський». Побожні люди обгородили вербу високим парканом, поставили спереду двері, а по боках прорізали вікна.

Коли біля верби почало збиратися багато прочан, то це викликало незадоволення державної влади. Спочатку вони робили різні перешкоди і прикрості відвідувачам, а потім вирішили те місце зовсім зруйнувати. Винайняли одного безбожника, який порубав паркан і дерево, а саме джерело закидав нечистотами. Залякані люди не мали сміливості протестувати то хіба плакали та молилися. Люди перестали збиратися біля чудодійного джерела. Ці події відбувалися приблизно 1840 року. Невдовзі родину безбожника, який зруйнував святе місце, спіткало покарання Боже, через дуже короткий час майже всі вони померли наглою смертю.

У 1855 році в цій місцевості виникла епідемія холери, яка винищила цілі сім’ї та родини. Бували такі дні, що дзвони цілий день повідомляли людей про похорони. Навколо панувала паніка та безнадія. Відчувалося, що всі стають більше побожними, Церква стала переповненою і вірні не спішили з неї розходитися. Хтось з людей голосно сказав у храмі свою думку, що епідемія холери є для них як покарання Боже за зруйноване цілюще джерело. Такі слова надихнули парафіян на активні дії і відразу декілька чоловік почали збирати в селі кошти на відновлення святого місця. За них у сусідньому селі купили дерев’яну Каплицю, яку мали зносити, щоб звільнити місце під побудову Церкви. Інші люди були задіяні на очищенні джерела. Вони повністю вирубали стару вербу, розкопали джерело і виложили дно та стіни з дощок. Куплену Каплицю розібрали і побудували з неї навколо джерела маленьку Церкву, спорудили Вівтар і на стіні повісили образ, той самий, що раніше був на дереві між галузками, а дотепер зберігався в сільській Церкві.

Більше того року вже ніхто не помер на холеру. Знову слава про чудодійство Грушівського джерела розійшлася по сусідніх селах, знову прочани почали прибувати шукаючи Ласки Божої. Згідно переказів, під час відновлення джерела і побудови Церкви, дехто з людей мали різні надприродні видіння. Одні бачили над Церквою три запалені свічки, інші Пречисту Діву Марію, а дехто чув у повітрі над джерелом звучання дзвонів, при їхній відсутності. Церкву освятили і час від часу проводили в ній Богослужіння. Урочисті відправи відбувалися на храмовий празник Пресвятої Трійці, на Успіння Пресвятої Богородиці та на Воздвиження Чесного Хреста. Ця Церква простояла лише 22 роки. Пізніше побудували іншу простору дерев’яну Церкву і Дзвіницю з трьома дзвонами. Біля Церкви побудували парафіяльний будинок для потреб прочан.

5 лютого 1901 року, згідно старанням Єпископа Перемишля Костянтина Чеховича та Ласці Божій, Апостольський Престіл визнав святе місце з джерелом у селі Грушеві чудодійним, надав йому повний відпуст.

У 1959 році атеїстична радянська влада заборонила молитися біля джерела та закрила Церкву. Але немає сили, яка могла би здолати Силу Божу, в чудесний спосіб ми знову стали свідками відродження того святого місця.

– 26 квітня 1987 року відбулася подія, яка сколихнула всю Галичину і весь християнський світ. Дванадцятирічній дівчинці Марії Кізим на балконі Церкви з’явилася Мати Божа, ніби закликаючи її до якоїсь дії. Дівчина розповіла про це своїй матері, інформація розійшлася дуже швидко. Вже на другий день село Грушів у черговий раз стало знаменитим, знову почали прибувати прочани, спочатку сотнями, а пізніше і тисячами. Дехто з відвідувачів їхав, щоб просто перевірити факт з’явлення, і вже додому приїжджав віруючими. То був час перебудови і «гласності» в радянській імперії, одного разу навіть московське телебачення згадало про Грушів, правда з позиції атеїстів. Але то дало позитивний ефект, бо почали приїжджати прочани навіть з Сибіру та Середньої Азії. Атеїстична влада і далі робила перепони відвідувачам Грушева. Всі дороги на під’їзді в село були заблоковані міліцією. Пропускали лише службові автомобілі, але прочани знаходили спосіб відвідати святиню, навіть долаючи десятки кілометрів пішки.

Під тиском прочан влада змушена була 7 липня 1988 року дозволити в Церкві відправляти. В 1993 році у Грушевські Церкві відправив Літургію Блаженніший Патріарх Мирослав Іван Любачівський. А в 1994 році в цій Церкві було чотири рази відправлено Служби Божі, очолені різними Архієреями в присутності великої кількості духовенства та вірних.

Зібрав та опрацював матеріал

о. Богдан Савчук

Молитовник-путівник для прочанина, Львів – 2006