Підгірці

Щоб говорити про відоме на всю Галичину прочанське місце та про славний монастир отців василіан у селі Підгірці на Золочівщині, змушений почати описувати історію цієї території від трохи давніших часів. У Київському літописі «Слово о полку Ігоревім» описані вже події, які відбувалися на місці теперішнього села Підгірці.

– Приснився князеві київському Святославу тривожний сон: «...всю ніч звечора бісові ворони каркали коло Пліснеська на оболоні...». Містечко Пліснеськ якраз знаходилося тоді на тому місці де тепер розташоване село Підгірці, на пасмі невисоких гір, які називаються Вороняки. Згідно переказу, записаного вже пізніше в монастирському літописі 1669 року, княгиня Олена, дочка князя Всеволода Белзького, в 1180 році побудувала біля містечка Пліснеськ Церкву Святого Спаса. В 1240 році була велика жорстока навала татаро-монгольської орди, які знищували міста та села, людей вбивали або забирали в полон. Тоді ж і було вщент зруйноване княже містечко Пліснеськ, яке вже більше не відбудовувалося. Залишилася хіба що Церква, поміж гущавини лісу. Пізніше зрідка до неї навідувалися мандрівні монахи-самітники, аж поки вона зовсім не розпалася.

В 1659 році сюди прийшли монахи з Манявського Скиту, які тут поселилися та на пожертви багатих благодійників побудували монастир з оборонними мурами та у 1663 році Церкву Благовіщення Пресвятої Діви Марії. Правда не судилося і цим спорудам довго простояти. Під час турецько-польської війни в 1675 році і монастир і Церкву було повністю зруйновано. Довелося знову будувати, трохи нижче від старого городища, під горою, і монастир і Церкву, але вже в честь Усікновення Чесної Голови Івана Хрестителя. Напевне від часу того поселення нижче під горою і з’явилася назва села – Підгірці.

В 1694 році монастирська Церква в Підгірцях збагатилася чудодійним образом Божої Матері, яка своєю появою сягала княжих часів і знаходилася в Церкві села Голубиці. Так само, як образ Богородиці Белзької, чи Ченстоховської, вона має на обличчі шрами. В 1772 році монастирський маляр Варсонуфій хотів ці шрами замалювати, але тільки набрав на пензля фарби, як став повністю паралізованим. Так він перебув у нерухомості до того часу, поки не заспівали ченці пісню до Пресвятої Богородиці – «Під Твою Милість...».

У 1772 році відбулося одне з перших чудес образа Підгорецької Пресвятої Богородиці, коли Божа Мати плакала з 21 квітня по 24 вересня. Люди трактували ту подію так, що Вона плаче над долею України, коли московський цар Петро І переслідував Українську Церкву. З того часу чудеса відбувалися досить часто, правда, не всі вони є записаними, чи взагалі збереглися в народній пам’яті.

– Один чоловік, Петро, змалку отримав християнське виховання, але з часом попав під вплив поганої компанії, яка його зовсім зіпсувала. Він забув про Службу Божу, про Сповідь, про Причастя. Але разом з тим одружився з побожною дівчиною Катериною, яку дуже любив, проте до Церкви навернутися не хотів. Бог подарував їм шестеро дітей, якими опікувалася тільки дружина, Петро опікувався хіба що своєю розгульною компанією.

Важко було їй самій опікуватися сім’єю, але ніякі просьби до чоловіка, змінитися, нічого не давали. Та прийшла в помешкання біда, Катерина захворіла на невиліковну хворобу і швидко почала згасати. Побачивши це, Петро дуже налякався, і за здоров’я дружини, і ще більше за долю своїх дітей, бо біля них було багато праці, а він того не хотів робити. Дружина, побачивши страх чоловіка, дорікнула йому, що це покарання за його грішне життя.

З того часу він задумався над своїм життям і вирішив рятувати дружину. Одного разу Петро гарно застелив воза, положив на нього хвору дружину, і поїхав з нею у Підгорецький монастир. Коли приїхали, він зняв дружину з воза, поставив її на коліна перед образом Пресвятої Богородиці і вони удвох почали ревно молитися. Можливо той чоловік вперше у своєму житті молився щиро, ті молитви йшли з глибини душі і були переконливими.

– Тільки милосердна Пані Неба і землі, не забирай моєї найдорожчої подруги та вимріяної доброї матері дітей, – так зі сльозами на очах промовляв Петро, обіцяючи стати добрим християнином.

Богородиця вислухала їхні молитви і хвора Катерина відразу біля образа відчула, що стала повністю здоровою. Радості того чоловіка не було меж, він не тільки отримав здорову дружину, але наяву побачив величезну Силу Божу і безмежну Любов Пресвятої Богородиці. Побіг швиденько до церковного магазину, купив срібне серце і почепив на образ. Приїхавши додому, він зовсім змінився, став побожним і практикуючим християнином, люди не могли надивуватися.

Нова Церква була побудованою в 1726 році, в ній було дев’ять Престолів і дуже гарний бароковий Іконостас. Раніше в монастирі була велика бібліотека, в якій зберігалося багато цінних книг та рукописів. У сімдесяті роки вісімнадцятого століття там проводилися чернечі філософські курси.

Великого руйнування зазнали і монастир і Церква в 1944 році, під час другої світової війни, бо через ту територію проходила лінія фронту між Українською Дивізією і радянськими військами. Тепер у монастирі знову є діючий монастир отців Василіан, активно проводяться реставраційні роботи.

Зібрав та опрацював матеріал

о. Богдан Савчук

Молитовник-путівник для прочанина, Львів – 2006