Підкамінь

Шанування Божої Матері в українському серці так глибоко вкорінене і таке живуче, що іншого такого народу й годі віднайти. Сотні і тисячі чудодійств відбувалося біля відпустових місць в Україні при допомозі і заступництві Пречистої Діви Марії. На нашій території є безліч відпустових місць, про які ми сьогодні пам’ятаємо, або через певні обставини вже забули.

Одним з таких чудодійних місць є містечко Підкамінь недалеко від міста Броди. Споконвіку в місцевій Церкві знаходився чудодійний образ Пресвятої Богородиці. Ніде немає записано історії цього образа, але є цікавий переказ, вірніше легенда, відносно його дієвості.

– Славився він тим, що мав надзвичайну силу навертати грішників до покаяння. І кожний грішник, незалежно від важкості свого гріха, після молитви перед цим образом ставав зовсім іншим. Слава про нього розійшлася по всій окрузі. Найбільших грішників образ Пресвятої Богородиці притягував, як магнітом. Життя навколо цього поселення ставало все побожнішим. Розгнівався тоді диявол, що так багато людей мав у своїй власті, а через чудодійного образа в місцевій Церкві, мусить їхні душі втрачати. Пішов він вночі у високі гори Бескиди, відлупав величезну скелю і вирішив вкинути її на чудодійну Церкву, щоб розвалити. Його наміри були дуже серйозними, бо той камінь був величиною двадцять на сорок метрів. Але, коли він вже наблизився до Церкви, заспівав півень, і диявол від несподіванки випустив каменюку з рук. Так вона і стоїть там дотепер, недалеко від Церкви, а поселення відтоді назвали Підкаменем.

Це всього-на-всього легенда, але є ще й правда, коли люди розказують про отримані ласки під час молитви перед цим чудодійним образом. Біля Церкви знаходиться глибока криниця, яка була викопана в 1708 році і сягає глибини близько ста метрів. У цій криниці є чудодійна вода, яку люди розносять до своїх домівок, особливо після відпустових свят. Випадків зцілення було дуже багато, але ніхто їх спеціально не реєстрував. Розкажу лише про один переказ, який розказують старожили.

– В селі Богданівна, недалеко від міста Скалат, жила одна єврейка, яка була дуже нещасною, бо захворіла на хворобу очей і лікарі не могли їй допомогти. З кожним днем зір все більше слабнув і нарешті зовсім пропав. Жінка сиділа цілими днями біля вікна, щоб хоча би чути голоси птахів та людей, бо побачити їх вже не могла.

Одного разу під вечір вона сиділа біля вікна і почула надворі великий гамір. Коли розпитала людей, то їй пояснили, що дорогою ідуть прочани на прощу в Підкамінь і зупинилися недалеко від них, щоб перепочити. Жінці стало цікаво і вона вийшла до прочан, щоб з ними поговорити. Ті розказали їй про чудодійний образ Пресвятої Богородиці та про чудодійну воду з криниці і як багато людей там оздоровилося. Жінка була іншої віри – юдейської, але бажання стати здоровою заставило її залишити свої переконання. Вона дала пляшку на воду одній жінці і попросила принести їй тієї води та помолитися біля образа в Підкамені за повернення їй зору. Прочани пішли, а жінка-єврейка і далі сіла біля вікна і почала чекати на їхнє повернення. Через деякий час їй сказали, що прочани вже повернулися і відпочивають у другій половині села. А та жінка, що мала принести воду, забула про обіцянку і тому, за порадою подруг, набрала у пляшку звичайної води.

Сліпа жінка прийшла до прочан, віднайшла свою пляшку і щаслива швиденько побігла під Церкву. Клякнула перед нею і щиро проказала: «Мати Божа, Ти знаєш, що я бідна єврейка, маю дітей, маю господарку, але сліпа, не можу працювати. Я вірю в Тебе, що Ти є Богородицею, дай моїм очам здоров’я». Тричі помазала очі водою і прозріла. Радісно скрикнула та впала на землю від радості і продовжувала дякувати Пресвятій Богородиці. Хоча вода і не була з тієї криниці, Мати Божа допомогла сліпій жінці на відстані.

Згідно археологічних розкопок, перший монастир знаходився там ще у князівську добу. Частина його була розташованою в печерах гори. Правда пізніше почався на декілька століть період занепаду. Сучасний архітектурний ансамбль монастиря сформувався впродовж ХVП-ХVПІ століття. Тоді монастир заселяли монахи католицького ордену домініканців.

У 1725 році Святіший Отець Папа Римський Бенедикт VIII коронував чудодійний монастирський образ Пресвятої Богородиці.

За часів Австро-Угорщини монастир зазнав великих втрат, у той час проводилася державна політика по закриванню монастирів. Ще більших труднощів монастирю завдали світові війни. Багато споруд були зруйновані артилерійськими обстрілами та пожежами. В 1946 році безбожна радянська влада конфіскувала монастир. Частину ченців заслали в Сибір, а в монастирі розмістили тюрму, яка функціонувала десять років. Однієї холодної зими було спалено для обігріву в’язнів весь інвентар монастиря, включаючи Ківоти, Іконостаси та й самі образи. Збереглося неушкодженим у чудесний спосіб лише Чудотворне Розп’яття. Пізніше в монастирі розмістили психоневрологічний інтернат закритого типу, храм перетворили спочатку в конюшню, а пізніше в гараж для сільськогосподарської техніки.

Лише в 1997 році частину споруд монастиря було передано монахам Студійського Уставу. Цього ж року в Хрестопоклонну неділю урочистою Літургією було відновлено там чернече життя.

Тепер знову багато прочан приїжджає в Підкамінь, в монастир Походження Дерева Хреста Господнього й отримують там ласку Божу, особливо ті, що мають багато гріхів і хочуть покаятися та змінити своє життя.

Зібрав та опрацював матеріал

о. Богдан Савчук

Молитовник-путівник для прочанина, Львів – 2006