Одного дня сатана
знайшов собі дуже потішну забавку. Це було диявольське дзеркало, що мало
магічну властивість: воно спотворювало все добре і гарне, а огидне й погане
видавалося в ньому гарним.
Сатана мандрував з тим
дзеркалом по цілому світі. Й усі, хто дивився в нього, здригалися від огиди:
замість себе вони бачили жахливу, страхітливу істоту.
Лукавий дуже тішився
своїм дзеркалом: чим огиднішими були речі, тим більше вони йому подобалися.
Одного разу відображення в дзеркалі так припало йому до вподоби, що він
зайшовся сміхом, – аж раптом дзеркало вилетіло йому з рук і розбилося на
мільйони скалок. Сильний і злий ураган розніс їх по цілому світу.
Деякі скалки були менші
від макового зернятка й запорошили очі багатьох людей. Ці люди почали бачити
тільки те, що було зле і погане.
Більші стали лінзами до
окулярів. Люди, що носили такі окуляри, вже не могли бачити те, що було добре,
і втратили можливість справедливо оцінювати свої вчинки і те, що відбувалося
довкола.
Деякі скалки того
дзеркала були такі великі, що дехто використав їх для шиб своїх вікон. Ті
бідолахи, що дивилися через такі вікна, бачили своїх сусідів несимпатичними,
злими людьми.
Коли добрий Бог це
побачив, то дуже засмутився і вирішив допомогти людям, що стали жертвами
сатани. Він сказав: "Пошлю в світ Свого Сина, який є Моїм образом, Моїм
дзеркалом. Він віддзеркалюватиме Мою доброту, Мою справедливість, Мою любов. Мій
Син уособлюватиме людину, яку Я вимріяв”.
Ісус прийшов як дзеркало
для людей.
Хто приглядався до
Нього, – відкривав добро і любов, вчився відрізняти їх від самолюбства і
фальші, від несправедливості і презирства.
Хворі віднаходили в
Ньому відвагу до життя, страждаючі черпали силу переносити біль, розчаровані
знаходили в ньому надію.
Він потішав засмучених і
допомагав перемагати страх смерті.
Багато людей полюбило
Боже дзеркало і пішло за Ісусом, наслідуючи Його.
Однак деякі, бачивши це,
сповнилися люттю. Вони вирішили розбити Боже дзеркало, і убили Ісуса. Але
раптом з’явився новий, сильний ураган – Святий Дух. Він підніс мільйони скалок
Божого дзеркала і розсів по цілому світові.
Якщо у чиєсь око
потрапить навіть найменша скалочка з того дзеркала, то людина починає дивитися
на світ іншими очима, очима Бога. Вона бачить насамперед красу і добро,
справедливість і щедрість, любов і милосердя. А все несправедливе й лихе легко перемагається
тими ж чеснотами.
