Коли Олександрові
Великому виповнилось 20 років, король подарував йому коня, якого ніхто не міг
приборкати. Буцефал був красень, але дуже дикий. Олександр хотів підкорити його
за всяку ціну.
– Стільки коней у моєму
царстві! Вибери собі іншого, сину, – говорив йому король Филип.
Але Олександр хотів
приручити саме Буцефала. Три місяці він намагався це зробити, пускаючи в хід
пестощі, лагідні слова, але не зміг навіть на мить утриматися в нього на спині.
Ті, що вже пробували
приборкати його, казали Олександрові:
– Слухай, Олександре, облиш,
хай іде собі по лісах, поки не поламав тобі кості.
Олександр хоті-таки
досягнути своєї мети. Якось, спостерігаючи за своїм диким приятелем, він
побачив, що той низько схилив голову і тримав її майже між двома передніми ногами.
На безхмарному липневому
небі яскраво світило сонце.
Олександр пригадав собі,
що Буцефал робив так завжди, коли ясно світило сонце, і ніколи зранку, під
вечір чи у похмурі дні. І в його голові майнула думка: "Мабуть, він боїться
сонця”.
Олександр швидко підбіг
до коня, схопив його голову обома руками і силоміць підняв її вгору. Очі
тварини вперше подивилися на сонце. Олександр зауважив, що вони вже не
виблискують дико, а стають спокійними, податливими. Здавалося, що майже
усміхаються.
Коли Олександр відпустив
його голову, кінь уже сам тримав її високо, спокійно і гордо. Олександр
скрикнув від радості, обняв його і, скочивши на нього, пустився галопом по
македонській рівнині.
Буцефал переміг свій
страх – він уже не боявся сонця. Після цього йому і люди не страшні.
"А був у синагозі
чоловік, що мав нечистого духа, і він закричав голосом сильним: "Лиши, що нам і
Тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов Ти погубити нас?”
(Лк. 4, 33-34)
Це крик релігії
переможеної, релігії чортів, атеїстів. Бог – Світло – викликає у них страх.
Скільки людей боїться
Бога! Є люди, які з неохотою приступають до Нього; які розмовляють з Ним
поспіхом, не дивлячись Йому у вічі; які, при першій-ліпшій нагоді, радо віддаляються
від Нього, бо з Ним їм невигідно.
Скільки є таких, що
віддаляються від Бога, який є досконалою Любов’ю...
