Один чоловік прийшов до монаха пустельника. Він спитав його:
— Чого вчить тебе це життя у мовчанні? Монах, Ідо саме набирав води з криниці, відповів своєму гостеві:
— Подивись на дно цієї криниці. Що ти бачиш? Чоловік зазирнув до колодязя.
— Нічого не бачу, — відповів. Якийсь час монах стояв непорушно, а тоді знову звернувся до гостя:
— Подивись тепер! Що бачиш у колодязі? Чоловік глянув і сказав:
— Зараз бачу себе, своє відображення у воді. Монах пояснив:
— Коли я занурив відро, по воді пішли хвилі. А зараз вода спокійна. Подібним є і результат мовчання: людина знаходить себе саму.
"Коли я не можу дати собі раду зі собою, сідаю біля своєї бабці, яка часто плете щось спицями... Моя бабця пахне лавандою, п дихання повільне, спокійне. Час від часу вона піднімає очі й усміхається. Але звичайно вона просто плете і... дихає... Мені тоді здається, що заколисує мене...”
(Амеля, 14 років)
Сьогодні знайди собі спокійний куточок і дозволь, аби тебе заколисала тиша.