Один старий чоловік
тяжко захворів, і парох прийшов його відвідати. Увійшовши до кімнати хворого,
він побачив біля ліжка порожнє крісло і запитав, для чого воно тут стоїть.
Хворий, ледь
усміхаючись, відповів:
– Я уявляю собі, що в
цьому кріслі сидить Ісус. Перед тим, як ви прийшли, я, власне, розмовляв з Ним.
Довгі роки молитва була для мене дуже важкою справою, аж доки один приятель не пояснив
мені, що вона полягає у розмові з Ісусом. І тепер я собі уявляю, що Ісус сидить
переді мною у цьому кріслі, я говорю до Нього та слухаю, що Він мені
відповідає.
Через кілька днів дочка
того чоловіка прийшла до пароха і сказала, що її батько помер. Вона розповіла:
– Я залишила його самого
тільки на дві години. Коли повернулася, він був уже мертвий, лежав, схиливши
голову на порожнє крісло, яке завжди стояло біля його ліжка, – так, як він хотів.
