Йшов собі полем
подорожній – і раптом у траві побачив якийсь предмет дивної форми.
– Це змія, – подумав
він.
Змія кинулась на нього і
вкусила.
Пізніше тією ж дорогою
йшов інший подорожній. Він також побачив предмет дивної форми.
– Це птах, – подумав
він.
Затріпотіли крила, і
птах полетів у небо.
Одному водієві
несподівано вночі посеред поля пробилося колесо автомобіля. Він засмутився, бо
не мав потрібного інструменту, щоб його замінити. Раптом вдалині він побачив маленький
вогник – це був одинокий селянський будинок.
Водій швидко пішов у
тому напрямку. Дорогою він думав: "А що, як ніхто не відкриє дверей?” "А що, як
не буде потрібного інструменту?” "А що, як не схочуть його позичити?”
Від таких непевних думок
його тривога зростала, і коли нарешті водій дійшов до того будинку, то був
такий знервований, що, розмахуючи кулаком під носом у господаря, закричав:
"Тримай собі свій домкрат!”
Подобається це нам, чи
ні, але наші думки визначають маршрут нашої земної мандрівки, званої життям.
Якщо будемо думати тільки про невдачі, то вони переслідуватимуть нас. Якщо ж
думатимемо, що ми нелюб’язні, невиховані, то такою буде і наша поведінка. Якщо
говорити дитині, що вона дурна, то такою вона і виросте.
