СЛУХАЙ

  Одного юнака, якого приятель запросив на своє весілля, здивувало, як багато осіб вітало молодят.
  Зауважив, що гості й родичі молодих вітали одне одного механічно, навіть не слухаючи сказане.
  Став у чергу, а коли опинився перед одним із родичів, мовив спокійно, з усмішкою:
  - Нині померла моя дружина. У відповідь почув:
  - Дуже вам дякую!
  Повторив те саме ишому родичу, а той відповів йому:
  - Щиро дякую!
  Нарешті сказав те саме молодятам. Цього разу відповідь була такою:
  - Дякуємо! Тепер твоя черга, друже!

  Давній біблійний вислів справджується нині поміж людьми: «Мають очі, та не бачать, мають вуха, та не чують».
  Треба жити так, як підказує наша природа: уста можуть закриватися, але вуха - ніколи!

Б.Ферреро. Збірка "Квіти просто квітнуть"