Один лев з широко
розкритою пащею наблизився до вівці і спитав її, чи від нього не тхне.
– Так! – відповіла
вівця.
– Дурна! – сказав лев і
з’їв її.
Потім поставив те саме
питання вовкові.
– Ні! – відповів вовк.
– Підлабузнику! –
заричав лев і розірвав його.
Те саме лев запитав й у
лиса.
– Кажучи правду, пане, –
відповів лис, – у мене такий нежить, що абсолютно не чую жодних запахів.
Учень одного філософа
пішов відвідати свого вчителя, який лежав на смертному ложі.
– Залишіть мені у спадок
трохи вашої мудрості, – просив він.
– Бачиш мій язик? –
спитав філософ.
– Бачу, – відповів
учень.
– А мої зуби? Чи всі ще
там?
– Ні, не всі.
– А знаєш, чому язик
тримається довше від зубів? Бо він м’який і гнучкий, а зуби тверді – тому й
випадають. Тепер ти знаєш усе, що треба знати. Іншої мудрості не маю.
