Здоровенний та не надто
чемний самурай прийшов до низенького буддійського монаха і каже:
– Монаше, скажи мені, що
таке пекло, а що – небо?
Монах поглянув на дужого
воїна і зневажливо відповів:
– Сказати тобі, що таке
– небо і пекло? Я не можу тобі цього пояснити. Ти брудний і смердиш. Ти –
ганьба касти самураїв. Геть від мене! Не можу терпіти тебе!
Самурай розлютився,
почав тремтіти. Його лице так почервоніло від гніву, що не міг і слова
промовити. Витягнув меч і підніс його, щоб убити монаха.
– Це – пекло, – прошепотів
спокійно монах.
Самурай знітився.
Скільки ж співчуття і жертовності було в rnls малому монахові, який ризикував
власним життям, щоб пояснити йому, що таке пекло! Поволі він опустив меч.
Відчув спокій і вдячність – його лице проясніло.
– Це є небо, – прошепотів
спокійно монах.
Проживши довге і
героїчне життя, один відважний самурай потрапив до раю. Але йому було дуже
цікаво подивитися на пекло, і ангел задовільнив його бажання.
Самурай опинився в дуже
великому залі, посередині якого стояв стіл, заставлений тарілками зі смачними
пахучими стравами. Але ті, що сиділи навколо столу, були бліді, худі, майже скелети...
Вони викликали жаль і співчуття.
– Як це можливо? –
спитав самурай у провідника. – Адже перед ними стільки страв!
– Дивись: усі, що
приходять сюди, одержують дві тонкі палички замість виделок, але вони дуже
довгі, і їх треба тримати за кінець. Тільки так можна занести їжу до рота.
Самурай здригнувся від
жаху. Страшна кара для тих бідолах: які б зусилля вони не робили, не могли
донести до рота ані крихти.
Він не хотів уже більше
це споглядати і попросив повернутися до раю.
Але там також на нього
чекала несподіванка: він побачив великий зал, такий самий, як у пеклі. У ньому
було безліч людей, а на столі – незліченна кількість тарілок зі смачними і
пахучими стравами.
Люди також мали по дві
тонкі палички (півтораметрові), і треба було тримати їх за кінець, щоб наколоти
на них їжу.
Та була одна
особливість: люди, що сиділи навколо столу, були веселі, ситі, здорові.
– Як таке може бути? –
спитав самурай.
Ангел посміхнувся і
пояснив:
– У пеклі всі хочуть
брати їжу для себе, бо так робили все своє життя. Тут – навпаки: кожний бере
їжу не для себе, а дає її іншим.
