В одному індіанському
племені юнаків випробували на зрілість самотністю. Цим вони мали довести самі
собі та спільноті, що готові бути справжніми воїнами.
В час випробування один
з цих юнаків опинився посеред гарної квітучої долини. Оглядаючи гори, які
оточували цю долину, юнак побачив одну стрімку вершину, вкриту сліпучо-білим
снігом. "Поміряюся з тією вершиною”, – подумав він. Він одягнув сорочку зі
шкіри зубра, на плече накинув плащ і почав спинатися на гору.
Вибравшись на вершину,
юнак побачив під собою цілий світ: прекрасні краєвиди, безмежний простір. Його
серце наповнилося гордістю.
Раптом він почув біля
своїх ніг дивне шелестіння. Подивився і побачив змію. Хотів відскочити, але
змія заговорила:
– Вмираю... Тут надто
зимно для мене, і немає поживи... Візьми мене під свою сорочку і знеси в
долину.
– Ні, – відповів юнак. –
Знаю вашу породу. Ти – гримуча змія. Якщо візьму тебе, ти вкусиш мене – і я
помру.
– Ні! Навіть не думай
так! – відповіла змія. – З тобою не буду так поводитися. Якщо мені допоможеш,
не вчиню тобі жодного зла.
Юнак і далі відмовлявся,
але змія вміла добре переконувати. Врешті-решт він взяв її під сорочку і поніс
зі собою. Коли вони вже спустилися в долину, юнак делікатно поклав її на землю.
Несподівано змія скрутилася, кинулася на хлопця і вкусила його в ногу.
– Ти ж мені обіцяла! –
закричав він.
– Ти ж знав, що
ризикуєш, коли брав мене зі собою, – сказала змія й поповзла собі геть.
Ця історія присвячена
всім, хто піддається таким спокусам, як наркотики, алкоголь тощо.
"Ти ж знав, що ризикуєш,
коли брав мене зі собою”.
Одна приповідка каже: "Є
каяття, та нема вороття”.
