Юнак, втікаючи від
жорстокого ворога, потрапив до одного села. Селяни його чемно прийняли і
вказали надійну криївку. Наступного дня прийшли воїни, що гналися за ним.
Вривалися до хат, обшукували горища і пивниці, а потім зібрали всіх людей і начальник
воїнів сказав:
– Спалимо ціле село і
повбиваємо всіх чоловіків, якщо завтра не видасте втікача.
Сільський війт з болем у
серці роздумував: видати того юнака чи прирікти на смерть своїх людей. Ввечері
він узяв Біблію і почав читати, сподіваючись знайти в ній відповідь. І аж на світанку
вичитав такі слова: "Краще, щоб помер один чоловік, ніж мав би загинути увесь
народ”. Закрив Біблію, покликав воїнів і вказав їм криївку того юнака.
Коли воїни забрали
втікача і повели його убивати, в селі почалося велике свято, тому що війт
врятував їх життя. Але сам війт не брав участі в тому святі. Пригнічений своїм
вчинком, він залишився вдома. Вночі уві сні йому явився ангел і спитав:
– Що ти зробив?
– Я видав утікача його
ворогам, – відповів війт.
– А знаєш, що ти видав
Месію? – запитав далі ангел.
– Як я міг це знати? –
відповів дуже засмучено війт.
– Якби ти, замість
читати Біблію, відвідав того юнака і подивився йому в очі, то впізнав би його.
Небо ледь сіріє. До
міста їде автобус, наповнений робітниками і студентами. Вони сидять один біля
одного в зимовій одежі, дрімаючи під монотонне гудіння мотора. Ніхто не
говорить. Щодня бачаться, але воліють заховатися за свої газети або дрімати.
Нараз чути голос:
– Увага! Увага!
Шелест газет, голови
піднімаються.
– До вас звертається
водій.
Мовчанка. Всі дивляться
в бік водія. Його голос звучить авторитетно.
– Всі, всі відкладіть
газети.
Газети поволі опускаються.
– Тепер погляньте на
своїх сусідів.
Усі слухаються голосу.
Дехто посміхається.
– Тепер повторіть за
мною: "Добрий день, сусіде!”
Голоси спочатку слабі,
невпевнені, потім жваві. Багато подає один одному руку, дехто навіть
обнімається. Всі в автобусі починають розмовляти між собою.
